Словарь української мови (1924)/себелюб
| ◀ себель | Словарь української мови С себелюб |
себелюбець ▶ |
|
Себе́люб, бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
| ◀ себель | Словарь української мови Борис Грінченко С себелюб |
себелюбець ▶ |
|
Словарь української мови — С
себелюб
Борис Грінченко
1924
Себе́люб, бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.