Словарь української мови (1924)/світлий
◀ світленько | Словарь української мови С світлий |
світлиця ▶ |
|
Сві́тлий, а, е. 1) Свѣтлый, ясный. Да нема цвіту світленького над маківку. Чуб. V. 439. 2) Сві́тле о́ко. См. Око. 3) — ти́ждень. Недѣля Христова Воскресенія. МУЕ. III. 45. Ум. Світле́нький, світле́сенький.