Словарь української мови (1924)/святиня

by Борис Грінченко

◀ святий

Словарь української мови Борис Грінченко С святиня

святитель ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Святи́ня, ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. М. Пр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. I. 60.