Словарь української мови (1924)/святий
| ◀ святешний | Словарь української мови С святий |
святиня ▶ |
|
Святи́й, а́, е́. Святой. Хліб святий. МВ. (О. 1862. III. 52). Неха́й мене́ святи́й хрест поб'є́! — божба. Левиц. I. 413. Свята присяга перед тобою, що-сь присягався передо мною. Чуб. V. 374. — ве́чір. = Свят-вечір, — неді́ля. Свѣтлое воскресенье. У святу неділю не сизі орли заклекотали. Макс. — письмо́. Священное писаніе. 2) Святой, угодникъ божій. Як Бог не поможе, то й святі не оборонять. Ном. № 16.