Словарь української мови (1924)/святенниця

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
святенниця
Берлін: Українське слово, 1924

Святе́нниця, ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: „хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу“. Лубен. у.