Словарь української мови (1924)/святенниця
| ◀ свят | Словарь української мови С святенниця |
святець ▶ |
|
Святе́нниця, ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: „хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу“. Лубен. у.