Словарь української мови (1924)/свидовий

by Борис Грінченко

◀ свидний

Словарь української мови Борис Грінченко С свидовий

свидовитий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Свидови́й, а́, е́. 1) Изъ дерева свид. Вирубай тридев'ять дубцов тернових, глодових, шипшинових і свидових. Грин. II. 34. 2) Не переспѣлый, чуть-чуть недозрѣлый. Чи не сиплеться пшениця? — Ні, вона саме свидова. Лубен. у. (Леонт.). Свидове жито. Мнж. 192. У нас молотять жито свидове, з його хліб смачніший бува.