Словарь української мови (1924)/свид
| ◀ свещенька | Словарь української мови С свид |
свидина ▶ |
|
Свид, ду, м. 1) Раст. = Свидина. Шух. I. 18. Сим. 23. Св. Л. 306. 2) Большая, иногда до сажня длины, и хорошо завяленная палка. Сим. 23. Ном. № 13663. Тоді ще, як ти з свидом довгим, під сіраком сукняним добрим по Харькову собак лякав. О. 1862. X. Писар. 31. 3) У сви́д, на сви́д, у свиду́. Недозрѣлымъ. Скосити у свид. Мнж. 192. У свид жати жито. Борз. у. У свид брати льон. Борз. у. Люде теє саське жито у свиду беруть, бо аби лишень трохи побреніло, то землю устеле. Могил. у. 2) На сви́ді. Моложавый. Він чоловік на свиді.