Словарь української мови (1924)/самітник

by Борис Грінченко

◀ самітний

Словарь української мови Борис Грінченко С самітник

самітність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Самі́тник, ка, м. Одинокій человѣкъ, человѣкъ, живущій уединенно, отшельникомъ. Він у Київі, яко артист, буде самітником. К. ХП. 18. Самітником, та ще й сумним собі живе. Г. Барв. 477.