Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самітник
Берлін: Українське слово, 1924

Самі́тник, ка, м. Одинокій человѣкъ, человѣкъ, живущій уединенно, отшельникомъ. Він у Київі, яко артист, буде самітником. К. ХП. 18. Самітником, та ще й сумним собі живе. Г. Барв. 477.