Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самота
Берлін: Українське слово, 1924

Самота́, ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. На самоті́. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. М. Пр. 59. Самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. I. 17.