Словарь української мови (1924)/самопас

by Борис Грінченко

◀ самопальний

Словарь української мови Борис Грінченко С самопас

самопаски ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Самопа́с, нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ.

II. Само́па́с, са, м. Пасущій самъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Конст. у. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе. Конст. у.