Словарь української мови (1924)/рідко
| ◀ рідкий | Словарь української мови Р рідко |
рідкодубина ▶ |
|
Рі́дко, нар. 1) Рѣдко, не густо. Засій рідко, уродиться дідько. Ном. Посіяв я пшениченьку рідко. Мет. 2) Жидко. Бодай тобі, дівко, що вчинила рідко. Чуб. V. 1120. 3) Рѣдко, не часто. З панами рідко а з дурнями ніколи не ставай. Ном. № 6167. Ум. Ріде́нько, ріде́сенько.