Словарь української мови (1924)/руїнний
| ◀ руїна | Словарь української мови Р руїнний |
руїнник ▶ |
|
Руї́нний, а, е. Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. К. ЦН. 292. Кохається в руїнних ідеалах. К. Дз. 189.
| ◀ руїна | Словарь української мови Борис Грінченко Р руїнний |
руїнник ▶ |
|
Словарь української мови — Р
руїнний
Борис Грінченко
1924
Руї́нний, а, е. Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. К. ЦН. 292. Кохається в руїнних ідеалах. К. Дз. 189.