Словарь української мови (1924)/руйновище

by Борис Грінченко

◀ руїнник

Словарь української мови Борис Грінченко Р руйновище

руйнування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Руйно́вище, ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде по'дбігали. К. Іов. 34.