Словарь української мови (1924)/ружина

by Борис Грінченко

◀ ружан

Словарь української мови Борис Грінченко Р ружина

ружний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ружи́на, ни, ж. Ружье. См. Оружина. АД. I. 274. Мир. ХРВ. 142. Ухожу до його в хату, а в кутку ружин з чотирі стоять. Черниг. г. Викресали вогню із ружини, да й пустили пожар по долині. Чуб. V. 850. Ум. Ружи́нонька.