Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рубати
Берлін: Українське слово, 1924

Руба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть-рубають. Чуб. III. 270. Руба́ти в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. I. 120.