Словарь української мови (1924)/ростикати
| ◀ рости | Словарь української мови Р ростикати |
ростина ▶ |
|
Ростика́ти, ка́ю, єш, сов. в. рости́кати, каю, єш, гл. Растыка́ть, расты́кать, наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. М. Пр. 99.