Словарь української мови (1924)/рости
◀ ростерти | Словарь української мови Р рости |
ростикати ▶ |
|
Рости́, ту́, те́ш, гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости́ вго́ру. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Бар. 293. То же значеніе имѣетъ душа́ росте́ вго́ру. Г. Барв. 442.