Словарь української мови (1924)/роспрягати

by Борис Грінченко

◀ роспрощатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспрягати

роспрягатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспряга́ти, га́ю, єш, сов. в. роспрягти́, жу́, же́ш, гл. Распрягать, распречь. Узяв роспріг (кобилу) та дугою і вбив. Рудч. Ск. I. 181.