Словарь української мови (1924)/розімчати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розімчати
Берлін: Українське слово, 1924

Розімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Разнести быстро. Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто. Так і золоту гору розімчать. МВ. I. 10.