Словарь української мови (1924)/розізлитися
| ◀ розізлити | Словарь української мови Р розізлитися |
розізнати ▶ |
|
Розізли́тися, лю́ся, лишся, гл. Разозлиться. К. Псал. 51. Я розізливсь та й ударив. НВолын. у.
| ◀ розізлити | Словарь української мови Борис Грінченко Р розізлитися |
розізнати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розізлитися
Борис Грінченко
1924
Розізли́тися, лю́ся, лишся, гл. Разозлиться. К. Псал. 51. Я розізливсь та й ударив. НВолын. у.