Словарь української мови (1924)/розідратися

by Борис Грінченко

◀ розідрати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розідратися

розізлити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розідра́тися, деру́ся, ре́шся, гл. = Роздертися. Одному не розідратися. Ном. № 10342.