Словарь української мови (1924)/розчиняти
| ◀ розчинка | Словарь української мови Р розчиняти |
розчинятися ▶ |
|
Розчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. розчини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. II. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. 3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. I. 66.