Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розумець
Берлін: Українське слово, 1924

I. Розуме́ць, мця́, м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець. Черниг.

II. Розуме́ць, мцю, м. Ум. отъ розум.