Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розум
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́зум, му, м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. Дурни́й ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Бра́ти на ро́зум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. На ро́зум навести́. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. З ро́зуму звести́. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. Навча́ти ро́зуму, навча́ти на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. II. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. II. 9. До ро́зуму прийма́ти. Внимательно слушать. До ро́зуму дійти́. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. II. 36. До ро́зуму довести́. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. Держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. Добра́ти ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. В ро́зум прийти́. Образумиться. Не сповна́ ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. I. 187. Перевести́ся на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. Спа́сти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. Піти́, ходи́ти до голови́ по ро́зум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. II. 157. 2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. I. 244. Ум. Розуме́ць, розумо́к, розумо́чок, розу́монько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.