Словарь української мови (1924)/розраджати
| ◀ розрада | Словарь української мови Р розраджати |
розрадник ▶ |
|
Розраджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. розра́дити, джу, диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Гол. I. 365. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили. Лукаш. 130.