Словарь української мови (1924)/розорювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розорювати
Берлін: Українське слово, 1924

Розо́рювати, рюю, єш, сов. в. розора́ти, рю́, реш, гл. Распахивать, распахать. Ой висока полонина з вітром говорила, хиба ж її розорити, жито би родила. Шух. 1. 200.