Словарь української мови (1924)/розора

by Борис Грінченко

◀ розор

Словарь української мови Борис Грінченко Р розора

розорати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розо́ра, ри, ж. 1) = I. Розор. 2) = II. Розор. Сквир. у. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору. Грин. II. 236.