Словарь української мови (1924)/розмишляти
| ◀ розмитий | Словарь української мови Р розмишляти |
розмишлятися ▶ |
|
Розмишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розми́слити, слю, лиш, гл. 1) Размышлять, размыслить. Чуб. V. 302. Зачав Адам розмишлять: як би нам хліба достати. Чуб. I. 147. 2) Понимать, понять, смыслить. Так навіженний цап на ввесь окіл гукав. Хазяїн річ таку почувши, а по цапиному він дещо розмишляв.... Греб. 361.