Словарь української мови (1924)/розлютуватися

by Борис Грінченко

◀ розлютувати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлютуватися

розлючений ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Розлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Разозлиться. Як розлютується пані, як накинеться на неї. МВ. I. 52.

II. Розлютува́тися, ту́юся, єшся, гл. Распаяться.