Словарь української мови (1924)/розжиток
| ◀ розжитво | Словарь української мови Р розжиток |
розжовувати ▶ |
|
Розжи́ток, тку, м. 1) Развлеченіе? Служу рік, служу другий, — ні смутний, ні веселий. Нічо мене не займає, нічо не тішить.... Тільки того й розжитку, коли стану бувало на стойці та собі тихесенько поплачу. Федьк. Пов. 64. 2) Разжива. Задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток. Г. Барв. 156.