Словарь української мови (1924)/розжевріти

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розжевріти
Берлін: Українське слово, 1924

Розже́вріти(ся), рію(ся), єш(ся), гл. Разгорѣться. Головешка розжевріла. Черк. у. Розжеврілось і розгорілось, пішов димок до самих хмар. Котл. Ен. II. 29.