Словарь української мови (1924)/розжвакати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розжвакати
Берлін: Українське слово, 1924

Розжва́кати, розжвя́кати, каю, єш, гл. 1) Разжевать. Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш. 2) Обдумать. Чуб. I. 250. Перше розжвакай, що маєш робити, або казати. Ном. № 3484.