Словарь української мови (1924)/розділ
◀ роздіймати | Словарь української мови Р розділ |
розділення ▶ |
|
Ро́зділ, лу, м. 1) Раздѣлъ, дѣлежъ. 2) Глава (въ книгѣ). Противні мені статут і розділи. Котл. НП. 3) Мѣсто между куполами на церковной крышѣ. Аж на розділ на церкву постягував у Батурині пушки да бив. ЗОЮР. I. 124.