Словарь української мови (1924)/розгрішати
| ◀ розгрімотатися | Словарь української мови Р розгрішати |
розгрішення ▶ |
|
Розгріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. розгріши́ти, шу́, шиш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи. Гн. II. 141.
| ◀ розгрімотатися | Словарь української мови Борис Грінченко Р розгрішати |
розгрішення ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розгрішати
Борис Грінченко
1924
Розгріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. розгріши́ти, шу́, шиш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи. Гн. II. 141.