Словарь української мови (1924)/розгвинчувати
| ◀ розгвинтити | Словарь української мови Р розгвинчувати |
розгейкатися ▶ |
|
Розгви́нчувати, чую, єш, сов. в. розгвинти́ти, чу́, ти́ш, гл. Развинчивать, развинтить.
| ◀ розгвинтити | Словарь української мови Борис Грінченко Р розгвинчувати |
розгейкатися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розгвинчувати
Борис Грінченко
1924
Розгви́нчувати, чую, єш, сов. в. розгвинти́ти, чу́, ти́ш, гл. Развинчивать, развинтить.