Словарь української мови (1924)/розволожити

by Борис Грінченко

◀ розволікати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розволожити

розволокти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розволожи́ти, жу́, жиш, гл. Расшевелить. Я мав не йти на те весілля; коли приходе зять: ходімо, тату, та й ходімо, та се, та оте, — розволожив таки, мусів старістю тьопаться, та ще й далеко. Канев. у. Розволожити душу. Подольск. г.