Словарь української мови (1924)/розвозити

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвозити
Берлін: Українське слово, 1924

Розво́зити, во́жу, зиш, сов. в. розвезти́, везу́, зе́ш, гл. Развозить, развезти. Запаси розвозили по лісах. Стор. М. Пр. 60.