Словарь української мови (1924)/розвеселяти

by Борис Грінченко

◀ розвесеління

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвеселяти

розвеселятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розвеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. розвесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. Мет. 80. Мил. 221. Ох заболіла в мене головонька, шо нікому розвеселити. Чуб. V. 223. Ані я сплю, ані лежу, туги на серденьку не розвеселю. Чуб. V. 346.