Словарь української мови (1924)/розв'язуватися

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розв'язуватися
Берлін: Українське слово, 1924

Розв'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. розв'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Развязываться, развязаться. Не жаль мені, що нелюба узяли, та жаль мені, що не кріпко зв'язали: бо мій нелюб розв'яжеться й утече. Нп. Світ розв'яза́вся. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ за для неї вдруге розв'язався. Левиц. Тут тобі й пуп розв'я́жеться! Тутъ тебѣ и смерть!