Словарь української мови (1924)/розбійник

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбійник
Берлін: Українське слово, 1924

Розбі́йник, ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. Розбі́йничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.