Словарь української мови (1924)/розбійник
| ◀ розбійний | Словарь української мови Р розбійник |
розбійників ▶ |
|
Розбі́йник, ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. Розбі́йничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
| ◀ розбійний | Словарь української мови Борис Грінченко Р розбійник |
розбійників ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розбійник
Борис Грінченко
1924
Розбі́йник, ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. Розбі́йничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.