Словарь української мови (1924)/розбріхувати
| ◀ розбришкатися | Словарь української мови Р розбріхувати |
розбродитися ▶ |
|
Розбрі́хувати, хую, єш, сов. в. розбреха́ти, шу́, шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують. Рудч. Ск. I. 188.