Словарь української мови (1924)/розбрехатися

by Борис Грінченко

◀ розбрехати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбрехатися

розбризкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Поднять сильный лай. Ти винен, бра Рябко, що ніччу розбрехався. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). 2) Разболтаться. Троянці п'яні розбрехались і чванилися без пуття. Котл. Ен. V. 15.