Словарь української мови (1924)/розбороняти
| ◀ розборонити | Словарь української мови Р розбороняти |
розборсати ▶ |
|
Розбороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. розборони́ти, ню́, ниш, гл. Разводить, развести дерущихся. Ном. № 9450. Як позбивали перекупки одна одній очіпки та в коси повчеплювались, то ледві вже водою розборонено їх. Прил. у. Почнуть одна одну за коси тягать…, поки хто не надійде да не розборонить. Чуб. II. 71. Бійка.... насилу розборонили люде. Мир. ХРВ. 260.