Словарь української мови (1924)/роз'їздка
| ◀ роз'їздитися | Словарь української мови Р роз'їздка |
роз'їзжати ▶ |
|
Роз'ї́здка, ки, ж. 1) Разъѣздъ. Грин. III. 493. 2) Объѣздъ, рекогносцировка. Запорожці посилали в степи на роз'їздку козаків. Стор. II. 162. Ум. Роз'ї́здочка. А в середу роз'їздочка. Грин. III. 493.