Словарь української мови (1924)/роз'їздитися
| ◀ роз'їздити | Словарь української мови Р роз'їздитися |
роз'їздка ▶ |
|
Роз'ї́здитися, джуся, дишся, гл. Разъѣздиться, много ѣздить.
Роз'їзди́тися, джу́ся, ди́шся, сов. в. роз'ї́хатися, ї́дуся, дешся, гл. 1) Разъѣзжаться, разъѣхаться. Вже пізно розійшлись і роз'їхались гості. Левиц. Пов. 324. 2) Разъѣзжаться, разъѣхаться, разминуться. Верни щоб, і я візьму цабе, то й роз'їдемось. Кв. I. 40. 3) Только сов. в. Долго ѣхать и привыкнуть къ ѣздѣ. Приїхали. — Вставайте, бабо, вже дома! — Ой та й роз'їхалася я, шо і не встану. Мнж. 121. 4) Толстѣть, растолстѣть. Роз'їхалась, як верша в болоті. Ном. № 8631.