Словарь української мови — Рриґівниця Борис Грінченко
1924
Риґівни́ця, ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Константиногр. у.
