Словарь української мови (1924)/ратушний
| ◀ ратуша | Словарь української мови Р ратушний |
ратюга ▶ |
|
Ра́тушний, а, е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.
| ◀ ратуша | Словарь української мови Борис Грінченко Р ратушний |
ратюга ▶ |
|
Словарь української мови — Р
ратушний
Борис Грінченко
1924
Ра́тушний, а, е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.