Словарь української мови (1924)/ранок
| ◀ рано | Словарь української мови Р ранок |
ранонька ▶ |
|
Ра́нок, нку, м. 1) Утро. Ой, журавко, журавко, чого кричиш по ранках? Чуб. V. 461. Я завше Бога прошу з вечора до ранку. Мет. 59. Що-ра́нку. Каждое утро. Що-вечора, що-ранку, то й надінеш новодранку. Ном. № 11241. Ум. Ра́ночок. Чуб. V. 586. Мил. 148.