Словарь української мови (1924)/рано
| ◀ рання | Словарь української мови Р рано |
ранок ▶ |
|
Ра́но, нар. 1) Рано. Прийшов пізно, аж завізно; прийшов рано, так не дано. Ном. № 1802. Ой дівчино, збуди мене рано, так рано, щоб ще не світало. Чуб. V. 63. 2) Утромъ. Приложи ти, моя мила, до голови рути: клади рано і ввечері, щоб здоровій бути. Нп. Викопайте криниченьку в вишневім саду, чи не прийде дівчинонька рано по воду. Нп. Рано-поране́ньку, ра́но-ране́нько, ра́но-вра́нці. Рано утромъ. Ой в неділю рано-пораненьку брала дівчина льон. Чуб. V. 290. Встала вона рано-раненько, умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. Ой у неділеньку ввесь день пила, в понеділок спала, а в вівторок снопів сорок пшениченьки нажала.... а в неділю рано-вранці однесла шинкарці. Чуб. V. 1098. З ра́на. Съ утра. Будь весела з рана до вечора. Чуб. V. 1080. Ум. Ране́нько, ране́сенько. Мет. 8. Шевч. 542.