Словарь української мови (1924)/ралець
| ◀ ракша | Словарь української мови Р ралець |
ралити ▶ |
|
Рале́ць, льця́, м. Подарокъ, приношеніе при поздравленіи, визитѣ и пр. Рудч. Чп. 253. Цехові братчики понесли цехмистрові на ралець пляшку горілки та ковбасу. Нѣжин. у. Не тільки все те збережу, но взявши із своєї скрині, товариша свого дитині ралець та й добрий положу. Мкр. Г. 35. Ходи́ти на рале́ць. Идти съ поздравленіемъ и подаркомъ. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Котл. Ен. I. 12.